Волинянин, який очолив патрульну поліцію Києва: «Тут теж війна, теж своєрідний фронт»

640x427

Головним патрульним Києва став 28-річний чоловік, який багато чого побачив в цьому житті. При цьому побачене не завадило йому залишитися ідеалістом. Він хоче змінювати країну і не словом, а ділом.

Олександр Фацевич – жорсткий і чуйний одночасно. При мені до Олександра підходили бійці і просили щось їм пояснити. Він нікому не відмовляв, повний візуальний контакт, очі в очі, так що слова заступника міністра внутрішніх справ Еки Згуладзе про знання Фацевичем історії своїх бійців – чиста правда, – ділиться враженнями кореспондент “Цензор.НЕТ” Євген Кузьменко.

Так, підлеглих у нього тепер буде в рази більше. Але і він, відчувається, далеко не до кінця розкрив свій потенціал.
А ще у нього рідкісна, але чарівна усмішка. Вона з’являється, коли він говорить про своїх близьких, про бойових побратимів. Це усмішка людини, яка усвідомлює головні свої цінності. І готова за них боротися.

– Давайте звернемося до читачів. Про що ви хочете попросити киян за 20 днів до того, як новий патруль вийде на вулиці?

– Знаєте, я й на собі це відчув, і хочу, щоб люди зрозуміли: ця країна воює, і їй дійсно важко. Але це шанс довести світові, що ми – держава, яка вистояла під таким натиском, і тримається далі! І наші хлопці зі Збройних Сил, з МВС, Нацгвардії, добровольчих батальйонів, партизанських рухів – показують, що Україна – сильна країна, вміє захищати себе.

Але важливо довести і те, що ми можемо не лише воювати, а й будувати державу. І починаємо саме з патрульної поліції. Не тому що це вже було десь в Грузії. Ми починаємо з патрульної поліції у себе в Україні! І люди повинні нам допомогти.

Допомогти показати всьому світу, що ми – демократична держава. Незважаючи на війну, на складну економічну ситуацію. Будь ласка, прислухайтеся до поліцейських! Вони допомагатимуть вам. А я зроблю все, щоб поліцейські були порядні, чесні. Я знаю, що 90% населення Києва, України підтримують нас, хочуть цього. І дай Бог, щоб всі 100% не заважали, чи не саботували, а допомогли нам.

– Арсен Аваков написав у себе в Facebook: він радий, що переконав вас взятися за цю непросту справу. А чому довелося переконувати? У вас були сумніви?

– Сумніви були лише в тому, що я – людина військова, у мене військова освіту, а в міліцію я прийшов для того, щоб піти воювати за країну, за цілісність держави. І мій підрозділ, рота особливого призначення “Світязь”, – це моя сім’я. І мені важко було їх залишати. Мені й зараз важко, я знаю, що найближчим часом вони будуть … виконувати завдання. І я хотів бути з ними. Тому і були сумніви. Не тому що не впораюся; я знаю, що всі зараз вчаться, і все для них в новинку …

– Зрозуміло. Вам просто нелегко залишати вашу роту, вона для вас, як сім’я.

– Так. Розумієте, я хлопців у “Світязь” набирав місяць, ми були біля самих витоків цього підрозділу. І зараз йти, нехай навіть і на підвищення, – дуже важко. Я не кар’єрист, я там зберігав державу.

567x378
– А тут, в патрульній службі?

– Теж саме. Тут теж війна, теж своєрідний фронт. Але й туди весь час тягне. Ті, хто був там, ті мене зрозуміють. У яких би ти не бував колотнечах, потім завжди тягне туди.

– Бійці “Світязя” вже вас привітали, есемески надсилали?

– Звичайно! І мої хлопці привітали, і багато з АТО, кого я знаю. Всі мене підтримують. І я знаю, що за це вони і воюють – щоб тут вийшло. У тому числі у патрульної поліції – у Києві, Харкові, Одесі, Львові.

– Де збираєтеся перебувати 4 липня, коли хлопці вперше вийдуть на вулиці? У командному центрі? Або станете інспектувати порядок на вулицях?

– Я буду в місті. Буду з ними. Весь час з ними. Тут (на вул. Народного ополчення, де у Патрульної служби столиці офіс. – Є.К.) ми проводимо зміну чергувань… Зрозуміло, що колись потрібно відпочивати, але поки я постійно тут. Як і командири, заступники, начальник департаменту. Всі в Києві. Це наше спільне завдання.

– Дружина, діти у вас є?

– Є. Зараз вони поки що проживають в Одесі, така ситуація.

– Як вони відреагували на настільки крутий поворот у вашій долі?

– (Посміхається) У мене дружина – це дружина офіцера. І сім’я – це сім’я офіцера …

– Зрозуміло. Ви родом з Росії, а коли переїхали в Україну?

– У 98-му переїхав до Луцька. Там навчався, відразу пішов в українську школу.

– У Росії родичі залишилися?

– Так, багато маминих родичів. Бабуся моя рідна …

– Як стосунки з ними? Не секрет адже, що ця війна посварила багатьох.

– Різні були ситуації, вони дуже переживали, коли ми в Вуглегірську потрапили в оточення. Російські ЗМІ, Life News на цей рахунок різну інформацію передавали. Але відносини залишаються дуже хорошими. Вони все розуміють …

– Я розумію, що ви військова людина, і накази командування не обговорюються. Але, можливо, ви в курсі, що того ж Арсена Авакова критикують за те, що він призначив вас своїм наказом. І про вас кажуть: так, видно, хороша людина, але чому не конкурс, як у Антикорупційне бюро?

– (Злегка зніяковіло від необхідності відповідати на питання не в своїй зоні відповідальності) Ну, я так розумію, конкурс був, всі перевірки я пройшов …

– Ну, і Аваков, і Ека Згуладзе вже підтвердили, що вибирали вас з декількох кандидатур і що ви пройшли всі тести. Скажіть, складно було?

– Я не сказав би, що складно. Досить цікаві були тести – і психологічні, і на рівень IQ. Але, в принципі, якщо чесно відповідати і включати мізки там, де це необхідно – ніяких проблем не виникає. Нормативи по “фізиці” завищеними теж не назвеш.

640x640
– Ну, це як сказати, я розмовляв з двома дівчатами, з тих, хто 4 липня почне патрулювати вулиці, і вони сказали, що навантаження були досить важкими, і своїх інструкторів вони бачили частіше, ніж батьків. До речі, які почуття ви відчули, виступаючи перед ними? Їх так багато, я не зміг помістити в один кадр навіть половину!

– Так, їх багато. Я весь день перед виступом думав, я ж не оратор, а солдат, це завжди важко (сміється. – Є.К.) …

– А це правда, що ви у своєму “Світязі” знали, у кого як йдуть справи в житті?

– У принципі, так. У мене всі офіцери знали один одного. Ми – одна сім’я. І так було прийнято: якщо дитина народилася, ми це завжди зустрічали. Завжди були разом, однією сім’єю…