«Другий фронт» Ігоря Палиці

Трохи більше року потрудився екс-народний депутат України від Луцького округу №22, голова наглядової ради Благодійного фонду «Новий Луцьк» Ігор Палиця на посаді голови Одеської облдержадміністрації. І –очікувана та логічна відставка…

Чому Ігор Петрович, який на минулих парламентських виборах був на чільних позиціях у списку пропрезидентської партії, спочатку добровільно відмовився від продовження депутатських повноважень, потім залишився на чолі виконавчої гілки влади Одещини, а тепер буде змушеним шукати реалізації свого потенціалу на якомусь іншому поприщі? І чи не буде саме Ігор Палиця в жовтні балотуватися як не на посаду Луцького міського голови, то в депутати облради, щоб на перспективу очолити орган місцевого самоврядування нашого краю?

«Об’єктивна оцінка підсумків роботи губернатора – з урахуванням усього, що йому вдалося і не вдалося, дозволяє зробити висновок: Палиця прагне діяти в рамках розсудливості, забезпечувати порядок та спокій у такій специфічній і багатогранній області як Одеська, не допустити розбалансування соціально-економічної та політичної ситуації», – так буквально в першій половині травня написало про тоді ще чинного «губернатора» Одещини одне з волинських видань, яке важко запідозрити в нелояльному ставленні до Ігоря Палиці.

Проте надмірний оптимізм у ситуації, що почала складатися довкола Ігоря Петровича та його найближчого оточення з групи «Приват», мабуть, був недоцільним. Бо ще наприкінці вересня минулого року хмари над чиновницькою головою бізнесмена і нардепа Ігоря Палиці почали набувати ознак грозового фронту. В усякому випадку, комедійний напад «ультрас» на регіонала Нестора Шуфрича підлив оливи у вогонь: партія «Опозиційний блок» виступила за відставку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та голови облдержадміністрації Ігоря Палиці, також вимагаючи «негайного, публічного та об’єктивного розслідування фактів організації масових заворушень на всій території країни і покарання винних».

Зрозуміло, що ця піар-акція ставила зовсім іншу мету – допомогти «опозиціонерам» пройти в парламент (що з успіхом і було реалізовано), тому дуже скоро про напад на Нестора Івановича біля входу в Одеську облдержадміністрацію всі забули.

Основні події розгорнулися зовсім на іншому фронті. Слідом за грандіозними скандалами, пов’язаними з діяльністю підконтрольних на той час голові Дніпропетровської облдержадміністрації Ігореві Коломойському державних компаній «Укрнафта» та «Укртранснафта», доволі ексцентричної поведінки ще одного вихідця з Луцька Олександра Лазорка в ефірі одного з вітчизняних телеканалів (теж належить Ігореві Коломойському), публічна й неоголошена війна зі ще одним відомим та впливовим волинянином – народним депутатом та бізнесменом Ігорем Єремеєвим – призвели до цілком логічного розвитку подій: стало зрозуміло, що на найвищому рівні довго з цим «відділенням» «дніпропетровських кланів» миритися не будуть.

Тому спочатку відбулася відставка з посади Ігоря Валерійовича. А після цього політичний бомонд почав очікувати наступного кроку – звільнення Ігоря Палиці.  Причому йшлося вже про інші «гріхи» Ігоря Петровича!

Ще в квітні директор «Консалтингової групи А-95» Сергій Куюн на сторінках «Дзеркала тижня» прямо вказав: «Ігор Палиця доклав чимало зусиль для нещодавнього звільнення глави митниці Анатолія Макаренка. Неймовірно, але відома СМС-переписка одеського губернатора з нардепом Хомутинніком, який засвітився, до слова, разом із Коломойським в офісі «Укртранснафти» тієї пам’ятної ночі, лягла в основу висновків спецкомісії з розслідування діяльності головного митника.

«Нічого вони не знайшли, у висновках написали, мовляв, основний фактаж був викладений у показаннях Хомутинніка і його переписці з Палицею», – розповів на умовах анонімності колега Макаренка.

Між тим, є підстави вважати, що Макаренко давно заважав одеському губернаторові. За неповний рік в Одесі змінилося сім в. о. голови обласної митниці – жоден із них не був схвалений Ігорем Палицею.

«Розмитнення нафтопродуктів, що поставляються «Приватом» в одеські порти, завжди проходить зі скандалом, завжди є спроби сильно занизити митну вартість для зменшення нарахування ПДВ, – розповідає митник, який попросив не називати його імені. – А після кожного такого випадку чекай сюжету на «1+1» або повідомлення в пресі про митників-корупціонерів».

«Однак не доводиться виключати, що триматися за Одесу «Приват» змушують інші поставки. Як раніше повідомляло «Дзеркало тижня», за підсумками 2014 р. майже третина бензину, проданого заправками «Привату», мала невідоме походження. Інакше кажучи, бралася з нізвідки. Оціночно продажі бензину групою становили 930 тис. т, тоді як контрольована групою «Укртранснафта» виробила близько 460 тис. т, а згідно з імпортом було завезено 150 тис. т. Таким чином, 320 тис. т, або 30% продажів, «виникли з повітря». Виходить, із них не були сплачені і податки. У цінах і при валютному курсі минулого року акциз і ПДВ на такому обсязі становили близько 2,5 млрд грн. Чи міг цей обсяг або його частина «непомітно» зайти через одеські порти? Цілком можливо. Чи потрібен адмінресурс для такої діяльності? Однозначно», – пише Куюн.

«У нас були і є запитання щодо руху танкерів та їх зливання на термінали «Одеснафтопродукту», «Синтез Ойлу» та «Ексімнафтопродукту», ми рухалися до розгадки, після звільнення Макаренка справа зупинилася», – говорить джерело в Державній фіскальній службі.

Ситуація в тому, що навіть якщо «контрабасу» бензину в Одесі немає, питання його виникнення у величезних обсягах в найбільшій мережі, та й не тільки в ній, все одно залишається на порядку денному, упевнений автор статті.

Та вже екс-голова Одеської облдержадміністрації Ігор Палиця не вбачає зв’язку між своєю відставкою і ситуацією з «Укрнафтою» чи митницею.

Як передав кореспондент УНІАН, про це він заявив на брифінгу після представлення нового голови виконавчої влади Одещини, колишнього Президента Грузії та новоспеченого громадянина України Міхеіла Саакашвілі, відповідаючи на запитання про те, що зараз багато хто проводить паралелі між його відходом з посади керівника області та останніми подіями, пов’язаними з вищезгаданим підприємством.

«Ігор Палиця зазначив, що протягом тривалого спілкування з Президентом України Петром Порошенком жодного разу не прозвучало «щось, що могло хоча б натякнути на якийсь зв’язок».

«Президент розпитував мене про проблеми регіону, особливості, людей. Потім подякував за роботу, оскільки за рік, який я очолював область, нам вдалося не просто утримати регіон у складі України: за цей час люди тут навчилися розуміти один одного», − акцентував Ігор Петрович, додавши, що на посаду голови Одеської облдержадміністрації були різні претенденти, йому «подобалися не всі», але кандидатура Саакашвілі його «приємно здивувала».

До речі, щоб представити Міхеіла Саакашвілі, в Південну Пальміру особисто прибув глава держави. На зустрічі з адміністративно-господарським активом області Президент зазначив, що знає Міхеіла Саакашвілі як «людину, яка не словом, а «ділом довела, що може не тільки демонструвати добрі знання і народжувати креативні пропозиції, але й вміє втілювати їх у життя і змінювати всю країну».

За словами глави держави, за часів президентства Міхеіла Саакашвілі Грузія стала більш прозорою, ефективною, завдяки антикорупційній реформі – більш привабливою для іноземних інвесторів, змогла забезпечити справедливість судів та підвищити рівень захищеності громадян.

«Такою я хочу бачити Україну, такою я хотів би бачити Одесу! – цитує Петра Порошенка президентська прес-служба. – Складні часи потребують сильних та рішучих дій. Кожний громадянин чекає від влади подолання проблем, які роками не дозволяли Україні і зокрема Одещині розкрити свій потенціал… Уже через рік люди мають відчути перші результати реформ. Має зрости довіра людей до влади та правоохоронних органів. Одним з головних завдань для Саакашвілі має стати деолігархізація. Має бути «нульова» толерантність до корупції, необхідно забезпечити справедливість судів, чесну та прозору роботу митниці та податкової служби».

Президент Петро Порошенко також подякував Ігореві Палиці за стабілізацію ситуації в регіоні після важких подій 2 травня 2014 р. Багато в чому, до речі, цього вдалося досягнути завдяки приватним зусиллям Ігоря Петровича, який із числа надійних волинян сформував силові структури, які забезпечували контроль за ситуацією не лише в Одесі, але й в усьому регіоні.

Отже, після Трійці Ігор Палиця отримав додатковий час не лише для відпочинку, але й задля розробки планів на наступний життєвий етап. Враховуючи його активну поведінку на Волині минулими роками (не лише депутатство від Луцька, але навіть пряме протистояння із чинним на той час головою облдержадміністрації Борисом Клімчуком), можна не сумніватися, що останнє слово він залишив за собою. Тому, де відкриється «другий фронт», стане відомо найближчим часом.

Де він буде?

Роман УСТИМЧУК, Волинська газета