На Волині відкрили меморіальну дошку Андрію Комаристому

В Іваничівському районі відкрили меморіальну дошку загиблому 20-річному військовому 24-ї механізованої бригади Андрію Комаристому.

Про це повідомляє БУГ.

На честь колишнього учня школи села Низкиничі Іваничівського району, загиблого військовослужбовця – Героя України, сьогодні 27-го травня відкрили пам’ятну дошку на фасаді його рідного навчального закладу. Гроші на мемоморіальну плиту зібрали мешканці села Низкиничі.

За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Андій Комаристий нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно.

Хлопець загинув 4 вересня минулого року. Йому було всього 20 років, він любив спорт, займався в ДЮСШ і неодноразово відстоював честь міста та області на різноманітних турнірах з гандболу, мріяв стати відомим спортсменом.

Після 8-ми класів Низкиницької ЗОШ, Андрій вступив до Броварської спортивної школи, потім навчався в Нововолинському ВПУ №1, здобуваючи професію шахтаря.

Після здобуття освіти деякий час працював на шахті №1, та незабаром записався на контрактну службу в армію. У складі 24-ї механізованої бригади він із перших днів конфлікту перебував у зоні бойових дій. Був кулеметником і неодноразово рятував своїх побратимів від смерті. Під час сепаратистських обстрілів біля села Хрящовате Луганської області Андрій був тяжко поранений, врятувати життя не вдалось, про його загибель повідомили сім’ю 4-го вересня, похований 8-го вересня.

«Поки ми живі – житиме пам’ять про наших героїв. Андрій з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, щоб ми жили в мирній квітучій Україні», – розповідають вчителі Низкиницької школи.

Педагоги, які навчали Андрія згадують, що юнак був дуже товариським та відкритим до спілкування, на нього можна було покластися. Його візитною карткою була посмішка, яку і до сьогодні пам’ятають. Навіть після закінчення навчання у школі він часто приходив у гості до вчителів та товаришів, адже відчував, що йому тут раді.