Волинянин приїхав із війни з інвалідністю, проте без «статусу»

Волинянин Арсен Боярчук повернувся з війни інвалідом першої групи, проте отримати статус учасника бойових дій досі не може.

Це, своєю чергою, обмежує чоловіка в правах на пільги, лікування та реабілітацію, ‒ йдеться в публікації газети Вісник.

31-річний Арсен Боярчук у серпні минулого року вступив до лав Збройних сил.

Вдома залишилися мама, дружина і двоє маленьких синів – п’ятирічний Денис та півторарічний Назарій. 26 жовтня відбув з Яворівського полігону в складі четвертого механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади імені Данила Галицького у зону АТО. 29 жовтня вийшов на завдання біля Кримського Луганської області, де потрапив під обстріл.

Арсен отримав дуже важкі травми, його сім’я два тижні не мала із ним зв’язку.

«У нас із ним була домовленість, що коли абонент поза зоною, я не маю хвилюватися: значить, Арсен не може говорити, – розповіла дружина Тетяна. – Потім передзвонить. Але коли тиждень не виходив на зв’язок – почала переживати, шукати. Ніхто нічого не говорив, військові мовчали. Була людина – і немає. Лише через тиждень нашому селищному голові зателефонували волонтери і повідомили, що Арсен у Львівському госпіталі. Чому не повідомили раніше, адже при ньому були документи? Одразу ж поїхала до чоловіка».

Травми в Арсена були дійсно дуже важкі. Про це свідчить діагноз: множинне сліпе осколкове поранення верхньої ділянки тім’яної частини головного мозку, втрата ока, поранення тулуба. Якщо простіше, то хлопець втратив зір на правому оці. Лівим бачить тільки на 60%, паралізована права рука. На тім’яній ділянці голови вставлена пластина. Майже чотири місяці дружина Таня буквально жила з чоловіком у госпіталі. У цей час з маленькими дітьми сиділа мама Арсена.

У результаті важких травм Арсен Боярчук став інвалідом першої групи. Проте статусу учасника бойових дій досі не має.

«Із частини посилали документи на отримання статусу, поки ми валялися по госпіталях. Про Арсена ніхто не подумав. Потім мені самій довелося їздити і все робити», – розповідає дружина бійця.

«Складається таке враження, що для держави такі люди – відпрацьований матеріал, – обурюється волонтерка Катерина Кухаренко. – Отримав поранення у жовтні, і досі не має статусу учасника бойових дій, а значить, і пільг, можливості для подальшого лікування та реабілітацію. Чому так? І що прикро, ці люди від держави вже й не чекають допомоги. Молоді пацани з пустими очима, кривою посмішкою і непоправно зрушеною психікою… Як жити їм? Хто ж, як не чиновники на зарплаті, повинні подбати про непрацездатних скалічених чоловіків? Хто повинен збирати ці документи – хвора мати та жінка з малолітніми дітьми? А де держава, церква, громада?»

Сьогодні вона опікується тим, аби відправити Арсена на реабілітацію. Лікарі дають надію, що чоловік зможе відновити рухливість правої руки.

Реквізити для допомоги сім’ї:

«ПриватБанк»:

4149 6258 0784 8005 (гривні);

5168 7572 4051 7781 (євро);

5168 7572 4051 7500 (долари).

Власниця карток – дружина Арсенія Боярчук Тетяна Іванівна.