«Щодо виборів я не приховую свою позицію», – Микола Романюк

15871_1

Нинішній луцький міський голова ще 2 лютого під час виступу із звітом за 2014 рік першим офіційно заявив, що повторно балотуватиметься на цю посаду. Поки його головні «супротивники» із групи «Новий Луцьк» приховують свого «бійця» на наступних виборах, Микола Романюк продовжує працювати та готуватися до виборів, відбиваючись від корупційних скандалів.

В інтерв’ю нашому виданню міський голова розповів, як готується до виборів, скільки обіцянок вже виконав та як варто «рятувати» Старе місто. А ще повідав власну версію історії навколо ТРЦ «Буратіно» і пивного клубу «Карабас-Барабас», скандального позиченого авто та стосунків із Ігорем Єремеєвим.

 

Фактично ваша нинішня каденція закінчується через півроку. Назвіть три найбільші досягнення, які здійснили під вашим керівництвом у Луцьку за 4,5 року.

Перше, що хочу сказати: в Луцьку була стабільність і під час подій на Майдані, і зараз, коли країна перебуває в стані війни. Мені шкода, що сьогодні такі трагічні події відбуваються на Сході України. А в Луцьку є стабільність. Проте це заслуга не лише міської ради. Ми спільно, разом із лучанами добилися того, аби в місті була стабільність. Це основне. Бо в інших містах була інша ситуація, було багато інших речей.

Друге: якщо ми говоримо про нові об’єкти, перший об’єкт, з якого я розпочав роботу – міст через залізничну колію. Він не є великим об’єктом, але життєво важливим. Бо були навіть випадки, що люди на коліях гинули. Також зробили залізничний вокзал. В нас він був практично один в країні, який не зроблений. Тут не стільки моя особиста заслуга, була велика допомога покійного Бориса Петровича Клімчука. Вдалося домовитися зі Львівською залізницею і зробити реконструкцію залізничного вокзалу, який сьогодні є окрасою міста.

Ще Центр надання адміністративних послуг – один із найкращих в Україні. Можна згадати, що зроблено по дитячих садочках: є сьогодні новий садочок (№40, – ред.), є нові групи. Хоча, звичайно, їх сьогодні досі не вистачає. Ми далі працюємо в цьому напрямку. Також почали будівництво нової школи (№27, – ред.) – ще одного соціально-важливого об’єкта.

Зараз ми плануємо запускати нову чергу сміттєзвалища. Це теж важлива соціальна проблема, бо в нас закінчується місце для сміття з Луцька.

Є досягненням, на мою думку, те, що ми в цьому році почнемо впроваджувати проект співпраці з Європейським банком реконструкції та розвитку. Там за грантові кошти передбачене встановлення в 200 будинках індивідуальних теплових пунктів. Це дозволить людям зекономити та зберегти енергоносії.

За ці роки вдалося підписати угоди із багатьма містами, впроваджуються міжнародні проекти. У цьому році наш бюджет розвитку – 120 мільйонів, а як мінімум стільки ми ще додатково залучаємо. Це не робота кількох років. В медицині ми намагаємося досягнути того, щоб до 1500 сімей було у сімейного лікаря. Також плануємо розвиток амбулаторій сімейного типу, пунктів швидкої при амбулаторіях.

 

Ви розповіли, що змогли зробити. А що зробити не вдалося із того, що планували?

Не все вдалося. Сподіваюся, що в цьому році вдасться добитися впровадження проекту підземного переходу (йдеться про перехід біля ТРЦ «ПортСіті», – ред.)

Фонтан на Театральному майдані не змогли зробити, зараз нам трошечки не до фонтанів.

Ну і ще жалкую, що не вдалося побудувати соціальне житло. Це сьогодні злободенна проблема.

 

Щодо будівництва. Вже неодноразово йшла мова про відсутність у Луцьку вільних земельних ділянок.

Їх немає в тих мікрорайонах, які сплановані. Але є вільна земельна ділянка Міністерства оборони біля вокзалу. В мене є ціла папка переписки з п’ятьма міністрами оборони щодо цього. Вони обіцяли, доходило вже майже до постанови Кабінету Міністрів і знов все лишалося на своїх місцях. Там їхні спеціалісти заявляли, що це Міноборони має займатися, що треба продати з аукціону майно, а тоді щось будувати.

Нині ця ділянка є. Це практично 10 гектарів. Треба дивитися, якої поверховості буде житло, але це мінімум 5-7 тисяч людей можна поселити.

Але тут не йде мова про соціальне житло. Тут житло в цілому. А я говорив про молодіжне житлове будівництво, про житло для тих, хто найближчим часом просто не зможе його купити. Поки я тут не бачу в державі перспектив щодо цього, а міський бюджет теж не має такої можливості.

 

Зараз іде мова про обєднання громад. Чи ведете ви переговори із головами прилеглих сіл про обєднання?

Приєднати, а далі що? Там вже землі немає вільної. Приходили одні, не буду називати сільську раду, кажуть: «Беріть нас». Я запитав: «Що вас цікавить?» ‒ «Нас цікавить дорога, маршрутка, вода, газ, каналізація» ‒ «А натомість що?» ‒ «Як «що»? Буде Луцьк більший».

А їхні діти де вчаться? В луцьких школах. А де вони лікуються? В основному в міській лікарні. А податки і субвенції ідуть в сільську раду. Проте я за всю свою каденцію ніколи не вважав за потрібне дорікати, хто де вчиться і лікується. З новим підходом до бюджету з часом це питання взагалі може знятися.

А нас у навколишніх селах цікавить земля, щоб можна було будувати житло для лучан, бо сьогодні понад 1000 сімей на черзі для отримання житла. А вони пропонують землю купувати, бо все розпайовано і роздано.

Але якщо говорити про об’єднання територіальних громад та децентралізацію, це більше стосується сіл, які мають об’єднуватися навколо одного. Це потрібно робити. Я повернувся з Норвегії, в них на сьогодні середня територіальна громада – 5-7 тисяч, вони хочуть зробити 17-20 тисяч. Це об’єднання збільшує ефективність використання коштів, дає можливості. Схоже і в нас планується.

З часом Луцьк буде десь там в Рокинях, може, в Ківерцях, такі реалії життя. Але сьогодні ці роботи активно не ведуться.

 

Під час оприлюднення свого звіту ви заявили, що будете знову балотуватися на посаду міського голови. Під час минулої кампанії у вас було гасло «Людяність та відповідальність». А з чим підете до людей цього разу?

Ну, я ще не задумувався про гасло, але хіба я  став менш людяним та відповідальним за цей час? Тому загалом можна лишати і те, що є.

 

Якщо подивитись на обіцянки, які ви давали під час минулих виборів, скільки відсотків із них виконали?

Я бачив, Михайло Шелеп вже десь публікував листівку. Якщо брати по пунктах, кожен пункт можна розкривати по-різному. Якщо обіцянка «посадити сад», то це 10 чи 100 дерев? Загалом, як на мене, мінімум 80% виконані чи в стадії роботи. Є такі, які будуть постійно в роботі.

Зараз у Facebook дискутують, що ось активно ремонтують вулиці, двори, мовляв, «під вибори».

Це моя улюблена тема – двори, дороги і прибудинкові території. Дивіться (показує таблицю із даними про ремонти, ‒ ред). У 2011 році капітально відремонтували 74 дороги, 1 двір. 2012 рік ‒ 49 доріг, 9 дворів. 2013 рік ‒ 40 доріг, 22 двори. 2014 рік ‒ 24 вулиці, 11 прибудинкових територій. У 2014 році ми не встигли 15 дворів, тому перенесли на 2015 рік. У цьому році плануємо зробити капітальні ремонти не менше, ніж на 35-ти вулицях, а також  34 двори.

Якби почали робити в 2015 році, можна було б так казати. Взагалі ці ремонти – один із пріоритетних напрямків, який я особисто контролюю. Я можу вам розповісти про всі прибудинкові території, які плануємо ремонтувати. Ремонтуємо комплексно: асфальтне покриття, освітлення, дитячі майданчики. Радимося із людьми, як вони бачать облаштування двору. Тобто, це не для піару.

 

Останнім часом вас критикують за позичку автомобіля виконкомом для вашого користування. Справа зараз знаходиться в суді. Ви вже казали, що це все робиться під вибори, але ж диму без вогню не буває.

Це надумана, з пальця висмоктана тема і проблема. Бо автомобіль, який був до того, аналогічно позичав Шиба (екс-мер Луцька Богдан Шиба, – ред.). Сьогодні немає в міської територіальної громади коштів, щоб купити новий автомобіль. В оренду було дорого, тому домовилися в позичку. Бо той, який був, розвалювався вже.

Тим більше, це не є персональний автомобіль міського голови. Його взяв виконком міської ради. Я користуюся ним для роботи, коли треба, користуються й інші. Хоча, звичайно, переважно користуюся я.

 

Під час останнього засідання суд вирішив, що Олександр Рачков не може представляти всіх відповідачів у суді. Ви прийдете на суд чи делегуєте свого представника?

Завтра піде Рачков на суд (розмова відбулася 14 травня, ‒ ред.). Ви ж розумієте, для чого цю всю справу навколо автомобіля влаштовують. Я поважаю суд. Якщо вони зобов’яжуть, щоб я прийшов, я обов’язково прийду.

 

Наступна тема для критики ‒ «Карабас-Барабас». Що тут?

Я би взяв ширшу тему – торговий центр «Буратіно». Приблизно у 2002-2003 роках (хоча, я про це дізнався через років 5) мій син (Володимир Романюк, – ред.) спільно із Сергієм Булою, Андрієм Козюрою придбали це приміщення (Я не ходжу за сином і не контролюю, що він робить. Думаю, вам теж батьки не кажуть, що писати). Потім вони зробили документи на реконструкцію. Кошти я сину дав. Їх я отримав, продавши акції «Приватбанку». За це я сплатив всі податки. Все це вказано в деклараціях.

Я готовий показати свої статки, на відміну від тих, хто там ходить на суди і щось розказує. Вони половини своїх доходів ніде не показують. Я ніколи нічого не ховаю, в мене принцип такий. Я живу собі спокійно і дивлюся людям в очі, бо я нічого не ховаю.

У діяльності міськради є прозорість. От у нас зараз зі сходу є депутати. Вони бачать, на якому рівні у них прозорість і в нас. Навіть не знаю, що ще не прозоро. Всі проекти рішень є, в режимі онлайн сесії проходять.

Отож, я дав сину гроші. Він мав ще свої кошти. Реконструювали це приміщення. Потім вони (наскільки я знаю, бо глибоко в деталі не вникаю) розділилися. Власником приміщення, де є «Карабас-Барабас», є мій син. Він здав це приміщення в оренду підприємцям, вони там зробили заклад.

 

Але треба відзначити: вчора я дізнався у санстанції, що біля «Карабасу-Барабасу» проводили заміри рівня шуму після 22:00 та виявили порушення. Але це не змінило рішення більшості членів виконкому, які підтримали продовження режиму його роботи.

Звичайно, це не є виправданням порушення, але біля інших закладів чомусь не поспішають міряти рівень шуму.

 

За вашої каденції відбулася у Луцьку трагічна подія – обвал частини будинку на Рівненській, 109. Кого в результаті покарали та які зробили висновки у міськраді?

Хоча в нас обстеження будинків проводилося і раніше, одразу після трагедії обстежили майже весь житловий фонд. Виявили деякі речі, які б могли викликати тривогу. Слава Богу, їх багато не було, були поодинокі випадки. Провели відповідні роботи. Зараз вже всіх адрес не пам’ятаю, але візьмемо, наприклад, будинок на Станіславського, 50. Хоча там на сьогодні немає аварійної ситуації, проведені роботи, укріплений фундамент.

По сьогоднішній день потенційно проблемні будинки ‒ на моніторингу. Проте якість будівництва, зокрема так званими «військовими» будівельниками, залишає бажати кращого. Якраз оці будинки в нас викликали тривогу.

Щодо відповідальності. Хочу сказати, що я не згідний із уникненням покарання власників магазину, де обвалився будинок. Хоча нам не вдалося відстояти ту позицію. Вони почепили кондиціонер, який відвалив зовнішню частину, вони заміняли там систему опалення. Це також десь вплинуло.

 

У контексті питання руйнування будинків. У нас є Старе місто, де таких багато. Як міська рада планує боротися із незаконними забудовами і відновлювати його?

Мені дуже шкода, але Старе місто вмирає. На сьогодні я вважаю, що визначати загалом територію Старого міста неправильно. Треба визначити охоронну зону під кожним об’єктом або комплексом і працювати над тими об’єктами. Бо там люди мають житло, якому 50-60 років.

Приходила до мене жінка зі Старого міста на прийом. Вона хоче туалетну кімнату з душем добудувати, а їй не дозволяють. Вона бігає в туалет за 15-20 метрів, із дощок, бо цегляний не дають збудувати, це Старе місто. Я вважаю, що це неправильно.

Мені було неприємно, коли під час сесії не підтримали пропозицію Петра Троневича визначити земельні ділянки під охороною під конкретним об’єктами та комплексами. Все інше варто дати, нехай воно відреставровується, відновлюється. Тоді воно буде жити.

Податок на землю там зараз просто величезний, ніхто не зможе його платити, ніхто не захоче жити. Будинки розвалюються, а з ними не можна нічого робити.

Що стосується будівництва. Щоб встановити його незаконність, має бути підстава. Якщо іде будівництво, мають бути проведені всі необхідні роботи та підготовчі процедури. Як на мене, якщо є якість підземелля (сьогодні маємо одну таку ділянку загороджену, зараз там відновити підземелля буде важко), як в такому разі чинять у країнах Європи, зокрема в Любліні, я бачив особисто.

Є підземелля, зверху нічого немає, але там колись щось було. На фотографіях можна встановити, який там був будинок. Міська рада могла би дозволити будівництво за умови реконструкції та підсилення підземель. Побудову будинку, аналогічного тому, який там був, і використання за відповідним призначенням. Хіба в цьому щось є поганого? Так воно мало би бути.

Я вдячний громадським організаціям, які дбають про збереження пам’яток архітектури, але вони не доводять свою справу до кінця. Вони прийшли, не дали будувати, забудовник відмовився, у держави та міста на утримання пам’яток грошей немає.

Хоча сьогодні ми працюємо по луцьких підземеллях в рамках проекту, наші підземелля цікаві, це може бути хороший туристичний об’єкт, ми його обов’язково зробимо. Вже почалися роботи, найближчим часом ми їх покажемо. Але треба розуміти, що коли ми заходимо в підземелля, дивимося, чи нам стеля не впаде на голову. Їх треба укріпити.

На мою думку, Старе місто має бути відновлене. Якщо не можна щось відновити, треба законсервувати, щоб не руйнувалося.

 

Під час останнього засідання виконкому розглядали питання про розробку детального плану території в районі вулиці Ковельської за поданням ЖБК «Капучіно-4», який хоче будувати багатоквартирні будинки на Ковельській, 17.

Я вже в Інтернеті дізнався, що там друга сина мого якась власність є.

 

Власність – це інше питання. Важливіше, що  ЖБК хоче будувати багатоквартирні будинки на ділянці, площею 3 гектари біля Стиру. Чи буде громадське обговорення? Забудовник давав якісь гарантії?

Буде обговорення. По-перше, хочу сказати, що я із забудовником взагалі не бачився. Там тільки рішення про розробку плану, його можуть ще й не затвердити. Але я тут як міський голова пожинаю плоди «минувших лєт». Всі будинки, які сьогодні є проблемними, це колись продавали землю. Була історія із продажем цієї землі. Із гарантіями міськради.

Як на мене, в нинішній ситуації, ця ділянка вже у певній власності. Коли її продавали, її продавали із певним цільовими призначенням. Зрозуміло, що її не купляли для того, аби там зробити пасовище.

Як на мене, я би там взагалі нічого не будував. Але на сьогодні ми маємо те, що є.

Будуть суди, інші речі, міську раду зобов’яжуть дотримуватися своїх же рішень. Рішення не скасовані, люди тоді ще внесли немалі кошти.

Треба буде простежити, щоб спеціалісти уважно подивилися на це детальне планування, яке пропонуватимуть для розгляду. Зрозуміло, що цей план має пройти громадське обговорення. При його прийнятті треба керуватися здоровим глуздом,а не політичними та бізнесовими амбіціями.

Питання підтоплення є проблемою забудовника, хоча вона потім може стати проблемою міської ради. Є технології, які дозволяють його уникнути. Можна взяти за приклад школу №3, де ми вирішили схожу проблему. Якщо взяти будівництво «Луцьсантехмонтаж №536» на Набережній, вони там дають відповідні сваї, щоб укріпити будівлю.

 

Ви казали, що поки активно не готувалися до виборчої кампанії…

Це я казав про гасло. Щодо виборів, я не приховую свою позицію. Я не буду казати: «я подумаю… а може мене попросять…».

 

Будете іти як самовисуванець чи від партії «Солідарність»?

Ну от про це ще не думав. Згідно із нинішнім законодавством, вже передбачена процедура самовисування. Можна іти і самовисуванцем. Але я тут теж не буду «виляти», я розраховую на підтримку політичної сили «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

 

Багато ваших опонентів та незалежних аналітиків кажуть, що ви на виборах будете мати підтримку групи «Континіум».

Ну, було б непогано. Хочу сказати, що в мене нормальні стосунки з Ігорем Мироновичем Єремеєвим. Скільки я не звертався, він завжди допомагав, хоча не депутат Верховної Ради від нашого міста. Особливо в ті дні, коли треба було допомогти волонтерам, бійцям АТО. За годину вирішували питання тонни – двох тонн пального. Допомагали заплатити за тепловізори, іншу амуніцію бійцям.

Але те, що говорять, що в мене Олена Палагута (один із провідних топ-менеджерів «Континіуму», ‒ ред.) буде керівником виборчого штабу, то офіційно кажу: це не так. Із кандидатурою на керівника штабу я остаточно ще не визначився.

Розмовляв Антон Бугайчук