Підполковник розповів про перебування у секторі «А»

1

Підполковник Володимир Скоростецький розповів про перебування на передовій у секторі «А».

Про це йдеться на порталі «Нововолинськ Діловий».

Коли в’їжджаєш у селище Кримське на Луганщині, впадають в око геть порожні вулиці. Немає навіть собак та кішок, усе наче вимерло. Вікна будинків забиті дерев’яними щитами чи затягнуті поліетиленовою плівкою. І вікна, й дахи, і паркани сперіщені дрібними отворами. Це від уламків.

За зовнішніми ознаками пошкоджень можна навіть вирахувати напрямок, із якого вівся вогонь: у селище долітають «подарунки» з території, тимчасово не підконтрольної українській владі.

І хоча інтенсивність обстрілів не така висока, як місяць тому, місцеві звикли ставитись до умов свого життя з пересторогою. Ті, хто залишився у селі (а таких небагато), тішаться, що неподалік знаходяться позиції української армії –  єдиний гарант їхнього відносного спокою.

Заслоном, який не дає бандитам з квазіреспубліки «ЛНР» просунути далі лінію зіткнення, є один з механізованих батальйонів знаменитої Залізної бригади. Військовослужбовці міцно укріпились і тримають свою ділянку фронту.

Командир батальйону – досвідчений офіцер Павло С. із позивним «Барс». Кадровий військовий повернувся до армійських лав із запасу. Не міг всидіти вдома, коли Україні загрожує небезпека й гинуть кращі представники нації. З минулого року його бійці обороняють передові рубежі та блокпости в районі сумнозвісної траси «Бахмутка».

«Нещодавно один із наших підрозділів перешкодив проникненню диверсантів у тил військ сектору «А», — зазначає комбат.– Зараз я познайомлю вас із учасниками тих подій».

На позашляховику висуваємось в район передової лінії. Тут доріг немає. Є напрямки. Після зливи місцевий в’язкий грунт перетворюється на пастку для будь-якої техніки. Але водій у комбата — справжній віртуоз, упевнено долає на своєму «Тарпан Хонкер» всі перешкоди. Польський армійський легковик підвищеної прохідності з’явився в батальйоні завдяки волонтерам і  цілком виправдовує свою назву: невибагливий і витривалий, як той дикий кінь.

Дорогою спілкуємось із водієм. 40-річний мобілізований солдат із позивним «Хонкер» каже, що машини такого класу дуже необхідні у військах. «Я за військовою спеціальністю механік-водій. Довелося послужити у десантних військах, де водив БМД. І вже 20 років уся робота пов’язана з автомобілями», – розповідає військовослужбовець.

Проїжджаємо відкриту ділянку місцевості.

«Бачите от ту лісосмугу, за полем? — показує комбат. — За нею вже позиції бойовиків. Останнім часом вони зменшили інтенсивність обстрілів наших позиції з мінометів та ствольної артилерії. Однак з’явилась «зеленка» — і заворушились їхні розвідувально-диверсійні групи», – пояснює водій.

За його припущенням, це «іспит» для  курсантів розвід школи, яку терористи влаштували на не підконтрольній Україні ділянці Луганщини. Готують бойовиків до закидання на територію, підконтрольну Україні, інструктори та військові радники країни-агресора. А в ролі «екзаменаторів» виступають військовослужбовці Збройних Сил України. Та військові ЗСУ поки не тішать бойовиків позитивними оцінками.

Керував діями групи, яка зірвала плани бойовиків, військовослужбовець із позивним «Даніель». 25-річний мешканець Хмельниччини командує інженерно-саперним відділенням швидкого реагування.

«Наше завдання – інженерне забезпечення позицій, на яких ми перебуваємо, і недоторканність їх із боку ворога. Днями у складі групи ми висувалися до місця спостереження. Сапери обов’язково йдуть у складі групи, адже дорогою перевіряємо місцевість на наявність вибухонебезпечних предметів та мін, — розповідає «Даніель». – Боєць помітив у районі одного з орієнтирів рух групи противника в наш бік. Ми вийшли на радіозв’язок із нашим командиром. Той дав наказ зачекати і підпустити ворогів поближче, на відстань вогневого контакту».

Терористів підпустили на відстань 300-400 метрів і відкрили вогонь на ураження. Наші бійці під час перестрілки втрат не зазнали. А от противник дуже швидко відступив до своїх позицій із явними проблемами.

Військовослужбовець каже, що тікали терористи швидко і розгублено, що свідчить про непрофесійність. На місці бою знайшли боєприпаси, зброю. Серед ворожої ДРГ були важкопоранені, а може, й убиті. Адже виявили сліди крові, кілька упаковок від перев’язувальних пакетів з товарними знаками РФ.

Та головним трофеєм став ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 зі специфічним боєприпасом. Зі слів комбата, сам гранатомет вироблений, якщо вірити заводським клеймам, у 1985 році. Але, прицільні пристосування зброї терористи модернізували. Замість рідного прицілу ПГО на зброї за допомогою планки «Пікатіні» кріпився коліматор. Цікавим виявився і постріл – реактивна граната ТБГ-7В з бойовою частиною об’ємного вибуху. Офіцер каже, що такі боєприпаси в Україні не виробляються.

Настав час покидати укріплені позиції батальйону. Небо над Луганщиною затягували низькі свинцеві хмари – наближалась гроза. Бійці на позиції підібралися, напружились, щоб у грізному гуркоті громових розкатів не прогавити звук обстрілу з боку бойовиків.

1 2 3 4 5 6 7