Ковель, як арена бою між Кіндером і Кошаруком

Вибори міського голови Ковеля швидше за все стане протистоянням між чинним мером Олегом Кіндером та його попередником Сергієм Кошаруком.

Ось уже чотири з половиною роки в Ковелі триває війна (по-іншому й не скажеш) між Кошаруком і Кіндером. З перемінним успіхом, з наступом і відступом як одних, так і других, із втратами в боях і сподіваннями на успіх у вирішальній битві, – пише на сторінках Волинської правди Василь Онищенко.

Привівши з собою в раду 19 «бютівців» (а всього в Ковельській міськраді 36 депутатів), 12 із яких ковельчани обрали в мажоритарних округах (як вияв довіри до опозиційної на той час «Батьківщини»), Олег Кіндер забезпечив собі безроздільне панування у місті. Він взяв собі в заступники колишніх замів Кошарука Геннадія Сороку (трагічно загинув 30 липня 2013 року) та Ігоря Прокопіва, а самому Сергієві Кошаруку, який зайшов у міськраду депутатом від маловідомої партії «Совість України», у грудні 2010 року запропонував очолити ним же створене у липні 2008 року КП «Ковельський міський культурно-просвітницький центр», яке на той час уже мало чимало боргів (за підрахунками Кошарука, 432 тисячі гривень). Мовляв, хай покаже, як уміє господарювати і виводити підприємство з кризи.

Не отримавши належного фінансування з міського бюджету, вже за рік КП «Ковельський міський культурно-просвітницький центр» прогнозовано стало банкрутом, а його директор, який для підтримки центру навіть брав кредити під заставу майна фірм своєї родини, звільнився. Таким чином, операцію з дискредитації Сергія Кошарука було завершено, і, здавалося, Кіндер позбувся конкурента.

Але тут у Кіндера почалися нові проблеми. У ніч на 1 листопада 2011 року згорів його щойно збудований із добротного дерев’яного бруса двоповерховий заміський будинок на 400 квадратних метрів. Уже 2 листопада тодішній заступник голови облдержадміністрації сумнозвісний «регіонал» Олександр Башкаленко поспішив заявити, що причиною пожежі стало порушення правил безпеки при користуванні пічним опаленням: «Якщо в двох словах сказати, то там було таке. На першому поверсі є пічне опалення – камін. Діти, не буду називати кого, жарили шашлик чи сосиски. І від того загорілася будівля».

На це Олег Кіндер відреагував 4 листопада на сесії обласної ради: «Офіційних слідчих дій ще ніхто не проводив. Яких дітей, причетних до пожежі, мав на увазі перший заступник голови ОДА? Якщо мова йде про мого сина, то йому 29 років, а мої внуки – ще дуже маленькі, щоб смажити щось самостійно. Мій син виходив останнім з будинку, зачинив його орієнтовно в половині дев’ятого вечора, а пожежа почалася близько другої години ночі. Прошу звернути увагу, що та частина будинку, в якій знаходився камін, навіть дерев’яні, були пошкоджені менше, ніж інша частина – там розплавився навіть метал. Вікна, які розташовувались біля самої печі, залишилися майже неушкодженими».

А 15 листопада 2011-го, за рік до виборів у Верховну Раду, в інтерв’ю «Волинській правді» Кіндер підтвердив свій намір балотуватися в народні депутати, про що заявляв раніше: «Те, що відбулося останнім часом, я маю на увазі пожежу, мене остаточно переконало, що треба йти у парламент. Так, 100% – я йду на вибори до Верховної Ради». Це притім, що він уже знав про намір балотуватися по виборчому округу №21 з центром у Ковелі свого соратника по опозиції: «Ігор Гузь дбає про депутатство дуже активно, для цього вже змінив четверту політичну силу».

Незважаючи на те, що тодішній голова обласної парторганізації ВО «Батьківщина» Анатолій Грицюк був з Ігорем Гузем, м’яко кажучи, в не найкращих стосунках, все ж він погодився з рішенням вищого партійного керівництва висунути кандидатом від цієї політсили в Ковельському окрузі значно молодшого за Кіндера політика. 18 липня 2012 року на прес-конференції він ще й заявив, що міський голова Ковеля буде працювати під час виборів як «солдат партії», а відповідно, допомагатиме Гузю у підготовці та проведенні агітації.

Як допомагав, ковельчани добре знають. Ігор Гузь вибори 28 жовтня 2012 року програв, поступившися Степану Івахіву 0,84 відсотка голосів. А Олег Кіндер на Різдво-2013 уже дякував колядникам у щойно придбаному особняку на вулиці 1 Травня. «Цей «дім європейського рівня» на 13 «сотках» землі, площею понад 200 квадратних метрів спочатку продавався через інтернет, – пише сайт kowel.com.ua. – Оформлений зі смаком і використанням таких дорогих матеріалів, як отточенто, марморін. Невеличкий фонтан у холі, художній дубовий паркет, тепла підлога, чотири спальні, три санвузли. Є два великих гаражі, літня кухня-баня, облаштоване якісною бруківкою подвір’я, кована огорожа тощо. Як зазначалося в оголошенні, за все це добро продавець просив 280 тисяч доларів».

Під час запеклих виборів до Верховної Ради маєток раптово зник з торгівельних інтернет-майданчиків: його, перебуваючи в декретній відпустці, придбала донька Олега Кіндера з прізвищем чоловіка – Юлія Кваснікевич, заплативши, згідно з офіційними документами, «якихось» 450 тисяч гривень, що відповідає вартості 2-кімнатної квартири з ремонтом.

«Чи то виборча кампанія з олігархами неабияк так покращила родинний майновий статок, чи то вдалося десь «підкалимити», заробивши за рік величезні гроші на нове житло із начинням – питання риторичне», – коментує придбання редакція місцевого сайта.

А що ж Сергій Кошарук? Невже після скандального звільнення з посади директора Ковельського культурно-просвітницького центру полишив сподівання повернутися у крісло мера? Не тільки не полишив, а ще й загострив свою критику дій Кіндера на посаді міського голови. Подейкують, саме те, що на його боці в сутичці з Кіндером виступав у публікаціях місцевий журналіст Ярослав Гаврилюк, стало справжньою причиною скорочення посад власних кореспондентів у газеті «Волинь-нова».

Непрості стосунки склалися в Олега Кіндера і з колишнім головою ОДА, нині покійним Борисом Клімчуком. Борис Петрович звинувачував Кіндера у розтринькуванні державних земель і відсутності обіцяних у Ковель інвестицій. Причому він, як завжди, не вибирав виразів. Ще 10 січня 2011 року на оперативній нараді Борис Клімчук розкритикував рішення Ковельської міськради, абсолютна більшість у якій – «бютівці», дозволити окремим ковельчанам і жителям Ковельського та Камінь-Каширського районів складати проекти землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельних ділянок по 800-1000 квадратних метрів. Він заявив, що виділення землі 38 людям у Ковелі, – це «злочин перед державою». Адже ці люди, попри те, що названі «інвесторами», скинулись лише по 800 гривень. Реальна ціна усіх виділених ділянок, за підрахунками голови ОДА, тягне майже на чотири мільйони гривень.

А коли люди Клімчука «засікли» Кіндера на Євромайдані, губернатор 25 листопада 2013 року його застеріг: «Товариш Кіндер, до вас звертаюся і до інших: не розказуйте нам про євроінтеграцію, в той час, коли там, де ви керуєте, воровство, кумовство і сватовство». «Чотириста ділянок землі – це не Європа, там за таке карають», – прокоментував він дії мера Ковеля.

Євромайдан переміг, Клімчук відійшов у кращі світи, а землю в Ковелі продовжують роздавати «інвесторам». Причому вже на берегах водосховища, на вулицях Підколодного і Луговій. А невідомі продавці на відомому сайті безплатних приватних оголошень пропонують купити ділянку «за 50 метрів від річки за 21 тисячу доларів». Ось вам і інвестиція на 800 гривень!

Усі ці факти оприлюднює на сесіях Ковельської міськради і через підконтрольні йому медіа-ресурси депутат Сергій Кошарук. А коли «бютівська» більшість дізналася, що він може бути призначений на посаду першого заступника голови облдержадміністрації, на сесії 28 серпня 2014 року Ковельська міськрада ухвалила звернення до Президента Петра Порошенка, в якому просить «відповідально ставитись до кадрових рішень і не призначати на відповідальні державні посади таких людей, як Сергій Кошарук».

Аргументація: непрофесійне ведення ведення Кошаруком міського господарства в період перебування на посаді міського голови, що призвело до висловлення йому недовіри з боку депутатського корпусу, «зловживання службовим становищем в особистих корисливих цілях, насамперед що стосується тимчасової торгівельної споруди у центрі міста, що належала Сергію Кошаруку, і яка за час його головування з тимчасової дивним чином перетворилась на капітальну споруду з відповідними правовстановлюючими документами, оформленими не без його участі».

Звинуватили Кошарука і в тому, що він довів до банкрутства КП «Ковельський культурно-просвітницький центр», і в бездіяльності, що не вжив запобіжних заходів, коли у 2007-2008 роках городяни здавали гроші місцевому забудовнику – «Ковельському ЖБК» – за будівництво майбутньої багатоповерхівки, а тепер не можуть отримати ні квартир, ні грошей. Ще один серйозний закид: Кошарук заблокував прихід у місто інвестицій, через вболівання за екологію у 2012-2013 роках організував протестні акції, публікації в пресі, чим змусив потенційних інвесторів відмовитися від намірів будувати на околиці Ковеля теплоелектростанції з використанням енергетичної лози і сміттєпереробного заводу поруч з існуючим полігоном твердих побутових відходів.

У зверненні депутати звинуватили Кошарука і в «біганні» між різними партіями, обурюються тим, що саме він очолював виборчий штаб Петра Порошенка на позачергових президентських виборах у 2014 році.

Наведені аргументи навряд чи переконали чиновників, відповідальних за кадрову роботу в АП. Хоча, як відомо, спецперевірки там проводять дуже ретельно. 3 лютого 2015 року з ОДА повідомили, що у Кабінеті Міністрів України та в Адміністрації Президента попередньо погодили кандидатуру Сергія Кошарука на посаду заступника голови Волинської облдержадміністрації. Відтак Володимир Гунчик підписав відповідне розпорядження.

Цікавий факт: 14 вересня 2014 року з’їзд «Блоку Петра Порошенка» висунув Кошарука кандидатом у народні депутати у Ковельському виборчому окрузі №21, але документів на реєстрацію кандидата від цієї партії по цьому округу в ЦВК так і не надійшло. У тих виборах, до речі, переконливу перемогу здобув Степан Івахів, який набрав 63,49 відсотка голосів. Кандидат від «Батьківщини» – секретар Ковельської міської ради Михайло Гетьман набрав 9,15 відсотка (8605 голосів) і посів лише третє місце. Ігор Гузь, як відомо, цього разу балотувався в окрузі, що з центром у Володимирі-Волинському, і вибори виграв. А у Ковельському окрузі другий результат несподівано показав Сергій Дружинович, який ішов від партії Майдану «Сила людей». Та не висунення партією забезпечило йому такий непоганий результат (14,12 відсотка, 13279 голосів), а, радше, те, що він був бійцем ДУКу й місяць захищав Донецький аеропорт.

Тепер Дружинович, після усунення від керівництва Павла Данильчука, призначений Дмитром Ярошем виконувачем обов’язків очільника «Правого сектору» Волині. Чи буде він балотуватися на посаду міського голови Ковеля? Швидше так, ніж ні. І має досить високі шанси бути обраним. Радикали закидають йому нерішучість, не доведення справ до кінця, ліберали звинувачують у надмірному радикалізмі, а він тим часом один з небагатьох, хто зберігає у цій ситуації принциповість і виваженість.

Видання «Вголос» 10 лютого 2015 року з посиланням на власні джерела повідомило, що «заступник голови Волинської ОДА і депутат Ковельської міської ради Сергій Кошарук має наміри поборотися за крісло мера Ковеля на майбутніх місцевих виборах».

Наскільки це відповідає дійсності, стане відомо вже скоро. Логіка дій Сергія Дмитровича підказує, що він, незважаючи на сьогоднішню високу посаду, таки не полишив бажання повернутися в Ковель на білому коні. Та й президентській партії мати свого очільника у місті обласного підпорядкування із 70-тисячним населенням зовсім не зайве.

Багато на виборах мера Ковеля залежатиме і від того, на кого поставить чинний нардеп Степан Івахів, який може забезпечити потужну фінансову й інформаційну підтримку.

Може зробити спробу стати міським головою і колишній очільник району, депутат обласної ради, Іван Смітюх, який був одним з перших, хто тікав з корабля Партії регіонів, що успішно і впевнено йшов на дно. Заяву про зупинення членства в Партії регіонів, а згодом у фракції Волинської облради та депутатської групи «Рідна Волинь» Смітюх, як стверджував сам, написав ще на початку грудня 2013 року. Нині він повернувся до своєї справи й керує потужним підприємством ТзОВ «Ковельський хлібокомбінат».

Проте виборці навряд чи подарують причетність до злочинної влади рідному братові нардепа Григорія Смітюха, який першим публічно звернувся з трибуни Антимайдану до Володимира Путіна, закликавши його допомогти Україні.

Іванові Смітюху на місцевих виборах у Ковелі може бути відведена хіба що роль статиста.