Історія від волонтера: «скромний» боєць і «бронік»

1

Волинський волонтер Наталія Толмачова розповіла про військового, який не знав, що спорядження можна дістати не тільки у волонтерів.

Про це вона написала у Facebook.

Публікуємо її допис без змін та правок.

стримуюсь, щоб не матюкнутись, пояснюю, до кого йти, що казати і як лякати волонтерами(((
через кілька годин дзвінок від неї ж: дякую, ходив, питав, казали, що завтра видадуть!!!

чесно, я навіть не втішилась.. бо завтра йому треба будуть шкарпетки

звичайно ж, рефлексія на дзвінки та розмови з бійцями та їх родичами..
як завжди, хлопцям бракує форми, спальників, берців, заставляють шукати однакову форму (мультикам), ще й беретики в колір підбирати -і все за власний кошт. хлопці дзвонять, матюкаються, жаліються, а коли питаю, чи вимагали від своїх командирів забезпечення, починають вмикати задню. кажу, давайте телефон командира, сама подзвоню. і тут починається: та скільки нам до того дємбєля (4 місяці), та не треба, самі знайдем, та нащо, в нас будуть проблеми, а телефон командира можна взнати тільки в генштабі!! і це не одна розмова не з одними бійцями..

але епікфейл сьогоднішнього дня – дзвінок від якоїсь жіночки: боєць два тижні на блокпосту в Авдіївці, броніки є у всіх, крім нього. раз йому не видають, то ми так розумієм, що нам самим треба купувати???

WTF????? люди??? ви геть здуріли?? але беру себе в руки і питаю: а в командира питали, чому не дали бронік?
увага, відповідь:
– ні, а що треба йти до командира?
……?????????????

чи патрони, і він знову буде просити жінку дзвонити волонтерам.. я підозрюю, що командир поняття не мав про відсутність броніка в бійця..

світ зсунувся настільки, що люди перестали розуміти, що взагалі відбувається. бійці не розуміють, що це держава повинна (!!) їх забезпечувати, а вони в праві вимагати від неї це запезпечення. не розуміють, що найбільшою проблемою буде їхня смерть чи каліцтво, а не “проблеми” від командира. не розуміють, що їм нахабно брешуть в обличчя про відсутність забезпечення, приторговуючи ним же збоку..

а я не хочу бути волонтером для бариг. не хочу випрошувати останні гроші в людей, щоб купити те, що мусить бути видане, а не продане! але й так само не хочу бути волонтером для тих, хто не поважає себе настільки, що готовий згинути дурною смертю, але не відстояти своє право на елементарне забезпечення.

та прокиньтесь, врешті решт! та вийміть ту голову з піску! та спроможіться написати хоч рапорт! обматюкати свого командира, а не волонтера! почніть поважати себе і берегти своє життя, не прекладаючи відповідальність на волонтерів!
треба правові лікбези, треба лекції, треба вчити і допомагати, треба все. але поки люди не почнуть поважати самі себе і не захочуть допомогти кожен собі, доти це все буде повторюватись безкінечно в різних варіаціях.

п.с. кажу про конкретні випадки і конкретних людей, тому прошу без звинувачень в неповазі до усіх бійців.