Волинська «імперія» Колісника (част. 1)

Після перемоги Революції гідності на Волині активісти взялися за начальника обласного управління лісового та мисливського господарства Богдана Колісника. Його двічі змушували писати заяву про відставку, за словами очевидців, допомагаючи прийомом «прикладом по голові».

Також активісти виїжджали дивитися на так зване «Межигіря» Колісника – будинок у ДП «Мисливське господарство «Звірівське» у Ківерцівському районі, де він облаштував свою резиденцію. Зокрема 27 лютого 2014 року революціонери разом із журналістами дослідили обійстя одіозного посадовця.

Коліснику приписують організацію у «Звірівському» віп-полювань, привласнення землі, організацію тіньових схем вивезення деревини тощо. Проте притягнути до відповідальності його досі не вдалося, а презумпцію невинуватості ніхто не скасовував.

Найцікавіше, що нині Богдана Колісника не вдалося навіть «витурити» його із власного «Межигір’я» у «Звірівському» попри таке показове викриття цього маєтку.

Як повідомив Волинському Агентству Розслідувань нинішній директор цього мисливського господарства Ярема Байда, Колісник і досі є фактичним господарем обійстя.

1w

Чи не вперше Богдан Колісник зацікавився будинком за адресою Мисливська, 2 у «Звірівському» в 2004 році.

22 грудня 2004 року на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету держоб`єднання «Волиньліс» вирішили виділити йому цей будинок. Тодішній начальник відділу кадрів повідомив, що згідно з контрактом Богдану Коліснику мають виділяти житло позачергово. За надання будинку проголосували одноголосно.

K1600_DSC_0065

З того часу це обійстя стало одним із опорних пунктів «імперії Колісника» у волинських лісах (про це ми плануємо написати у кількох наступних публікаціях, – ред.).

Проте звичайним виділенням житла головний лісівник Волині не обмежився, хоча такий статус йому, очевидно, не заважав там господарювати. Аж через 7 років – 3 січня 2012 року під час зборів працівників ДП «МГ «Звірівське» вирішили подати клопотання до Держагентства лісових та мисливських ресурсів щодо можливості переведення будівлі одноквартирного лісового кордону, який знаходиться на їх балансі, до житлового фонду для постійного проживання без права приватизації Богдану Коліснику.

K1600_DSC_0062

K1600_DSC_0063

Того ж 3 січня склали акт технічного стану нерухомого майна – цього будинку. Згідно із ним будинок закінчили будувати у 1975 році, його первісна вартість 100,400 гривень, а залишкова – 79,339 гривень. Загальна площа – 130 квадратних метрів, основна – 81,5 метра.

K1600_DSC_0061

Нехай вас не насторожує дата закінчення будівництва – 1975 рік. З того часу за гроші державного підприємства у будинку зробили ремонт, вартості якого позаздрять більшість волинян.

Вже 3 березня 2012 року Ківерцівська РДА, яку очолював новопризначений син Богдана Колісника Зиновій, своїм розпорядженням виключила це житлове приміщення із числа службового.

K1600_DSC_0060

Проте цей будинок продовжував знаходитися на балансі ДП «МГ «Звірівське», яким керувала «людина Колісника» – Андрій Шпорук. Тобто лісівники не наважилися відкрито передати оселю у приватні руки. Адже тоді платити за «комуналку» та доглядати будівлю йому б довелося самостійно. А це, очевидно, обійшлося б недешево.

K1600_DSC_0987

Вже 3 грудня 2013 року будинок вирішують надати іншій людині – директору «Ківерцівського лісового господарства» Віктору Сахнюку. Проте, за інформацією джерел Волинського Агентства Розслідувань, з того часу Богдан Колісник із будинку так і не виселився.

K1600_DSC_0984

 

K1600_DSC_0234

K1600_DSC_0059

У інтерв’ю «Волинські газеті» у 2014 році Колісник визнав, що справді господарює у тому будинку навіть після Євромайдану: «Думаю, хто там був, переконався, що я живу досить скромно. Так, на подвір’ї охайно. Але так має бути у кожного господаря. Щодо готелю, ставка, альтанок і мисливського будинку, які також показали на фото і приписали мені, то багатьом відомо, що це все – власність держави. Мене не буде, а це залишиться. Для людей, для Волині. Тому не треба мені приписувати те, до чого не маю стосунку. Я не вважаю, що людині в цьому житті взагалі потрібно дуже багато. Мене влаштовує моє помешкання. Хоча дехто, може, навіть тихо кепкує, що у Колісника, мовляв, така проста хата. До речі, маю дім ще у Лопатні. Теж нічого надзвичайного… Але жити можна. Мені подобається. Я люблю простоту. Мені не треба палаців».

У цій цитаті Богдан Колісник сказав правду. Готель, ставок та інше справді йому не належать, проте користувалися ними до революції лише він та його друзі, що приїжджали на полювання у «Звірівське».

Саме Колісник і досі залишається фактичним власником оселі, хоча під час Революції гідності, коли туди навідувалися революціонери, вирішив перечекати у безпечнішому місці. Натомість нині екс-очільник управління спокійно себе почуває на Мисливській, 2 та продовжує організовувати віп-полювання.

Головне питання – чому Богдан Колісник досі користується житлом, яке його син Зиновій розпорядженням передав вивів із списку службових напередодні Революції гідності?

Як розповів у коментарі Волинському Агентству Розслідувань начальник обласного управління лісового та мисливського господарства Василь Мазурик, наразі вони також проводять власне розслідування щодо «Межигір’я Колісника», проте попередні результати не повідомив.

Мазурик порадив запитати у самого Віктора Сахнюка, яким чином він намагався отримати на своє ім’я цей будинок.

Проте директор «Ківерцівського лісового господарства» впродовж трьох днів не знайшов часу, щоб прокоментувати цю ситуацію. У приймальні повідомили, що він «поїхав в ліс».

Далі буде…