Хто з VIP-силовиків та суддів отримав житло у Луцьку в 2002-2011 роках (част. 2) ІНФОГРАФІКА

1

Між 2002 та 2011 роками десятки працівників силових відомств отримали помешкання в Луцьку

Серед маси прізвищ отримувачів житла за рахунок коштів платників податків ЧЕТВЕРТА ВЛАДА вибрала найбільш відомих та знайомих для лучан фігурантів житлових рішень Луцького міськвиконкому.

Житло для міліціонера

В часи незалежності України до 2014 року на Волині не було жодного тутешнього начальника управління Міністерства внутрішніх справ. Усі – приїжджі, нав’язані столичним керівництвом. І лише в 2014 році головним міліціонером став волинянин Петро Шпига.

Розпоряджається і вирішує кому і скільки квадратних метрів виділити в обласному управлінні міліції, як і в багатьох інших організаціях, профком на спільному із адміністрацією управління засіданні. Не секрет, що приїждже керівництво міліції стабільно і позачергово забезпечували житлом. Інколи це було службове житло, інколи квартиру надавали із житлового фонду. Під час переїзду на службу в іншу область керівництво мало б повертати надане службове житло. Однак, не завжди так є. Часто воно виводиться із складу службового і приватизовується.

До прикладу, генерал-майор міліції Віктор Швидкий, який приїхав з Дніпропетровщини і очолював обласне управління міліції кілька разів: з серпня 2005-го по січень 2007-го року, а згодом повернувся на посаду і в 2008 році. Він же спробував повернутися на посаду і в 2014 році, однак не дозволила громадськість. У березні 2006-го Віктор Швидкий отримав службову трикімнатну квартиру житловою площею 47,5 кв. м. На той момент він мав трикімнатну квартиру в Дніпропетровську. Менш ніж за три роки, у 2009-му, генерал-майор вивів помешкання із складу службового житла і, очевидно, приватизував.

Ще до приходу на посаду Віктора Швидкого, у 2005 році був зданий в експлуатацію житловий будинок УМВС на вулиці Гордіюк, 20а. В ньому ж і роздали високим чинам кілька десятків квартир. Звісно, що квадратні метри отримали переважно не прості міліціонери, а вище керівництво, начальники управлінь, відділів тощо.

В цьому ж будинку отримав трикімнатну службову квартиру житловою площею 35,4 кв. м.тодішній заступник начальника – начальник відділення ДПС ВДАІ УМВС у Волинській області Юрій Панасюк. У 2009 році помешкання було виведено із складу службового житла.

Тут таки у тому ж 2005 році отримали службові квартири перший заступник начальника – начальник кримінальної міліції Олександр Сохацький та ще один заступник начальника – начальник слідчого відділу УМВС у Волинській області Юрій Бистрицький. Першому вділили чотирикімнатну квартиру житловою площею 45,3 кв. м., а другому – трикімнатну із житловою площею 37,6 кв. м. У 2009 році обидва помешкання були виведені із складу службових.

Таким же чином вчинив і перший заступник начальника – начальник УБОЗ УМВС у Волинській області Андрій Фатєєв. Службову квартиру у будинку на вулиці Липинського, 3 він отримав наприкінці жовтня 2009 року, а вже в червні 2011 вивів помешкання зі складу службового.

Аналогічно вчинив і багаторічний начальник Луцького міськвідділу міліції, а нині – головний антикорупціонер у Луцькій міській раді Роман Крохмаль. Відпрацювавши в органах внутрішніх справ майже 20 років, він не відмовив собі у можливості отримати двокімнатну квартиру житловою площею 38 кв. м. у будинку на вулиці Арцеулова. Отримав він її як службову у березні 2011 року, а в липні того ж року уже вивів із службового житлового фонду.

За тією ж схемою, але з терміном у 3 місяці отримав квартиру і заступник начальника – начальник управління кадрового забезпечення УМВС в області Володимир Остапович. У квітні 2011 року він отримав службову квартиру у тому ж будинку, що і Роман Крохмаль, а вже в липні помешкання вивели із складу службового. У декларації про доходи Романа Крохмаля за 2013 рік значиться квартира загальною площею 75,7 кв. м. Ймовірно, це саме те, отримане від держави і уже приватизоване помешкання.

Один із попередників Романа Крохмаля – начальник Луцького міськвідділу Микола Гатанюктакож отримав квартиру. У жовтні 2004 року йому виділили службову квартиру житловою площею 45,3 кв. м. у будинку на вулиці Липинського, 2. Однак, подальша доля цього помешкання невідома.

На завершення частини про міліціонерів, згадаємо про двох начальників волинської міліції:Михайла Лебедя та Олександра Справедливого, які окрім чималеньких квартир отримали в додаток і гараж, і ще й підвальне приміщення.

Михайло Лебідь працював першим заступником начальника – начальником УБОЗ УМВС у Волинській області, а згодом деякий час і очолював управління перед приходом Віктора Швидкого. У січні 2003 року йому виділили трикімнатну квартиру, гараж на 24 квадрати та підвальне приміщення такою ж площею на вулиці Стрілецькій, 21. Обґрунтування такого забезпечення: «квартира надається як переведеному спеціалісту».

У тому ж будинку отримав п’ятикімнатну квартиру, гараж і підвальне приміщення такою ж площею і начальник управління Олександр Справедливий. Обґрунтування надання житла – таке ж. І тут на хвилиночку порівняння: сім’я лучанки Мирослави Вираг із 18 осіб в 2011 році отримала однокімнатну квартиру житловою площею 14,4 кв. м. Не зовсім справедливо, чи не так?

По чому квартира для прокурора

Схожа схема отримання житла і в прокурорів. І хоча в рішеннях Луцького міськвиконкому ми знайшли інформацію про надання житла лише 12-м працівникам прокуратури, більшість з них – особи добре відомі.

Розпочнемо із почесного працівника прокуратури Володимира Веселухи, який деякий час очолював прокуратуру Нововолинська, а згодом багато років працював на різних посадах в обласній прокуратурі: від начальника слідчого відділу до в.о. прокурора області. 24 липня 2002 року міськвиконком Луцька прийняв рішення, що у зв’язку із народженням в його сім’ї трійні треба придбати йому квартиру. Щоправда трійня народилася двома роками раніше. Краще пізно, ніж ніколи, як кажуть.

«Придбати за кошти міського бюджету чотирьохкімнатну квартиру в будинку №8 на вулиці Крилова для забезпечення житлом переведеного на роботу в прокуратуру Волинської області начальника слідчого відділу Веселухи Володимира Олександровича відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та враховуючи народження в його сім’ї у серпні 2000 року трійні», – йдеться в розпорядженні виконкому.

Вже через місяць виконком приймає рішення про надання Володимиру Веселусі придбаної за 150 тисяч бюджетних гривень трикімнатної квартири у центрі Луцька. Ось ці історичні документи:

Призначений прокурором області у липні 2002 року Андрій Гіль одразу ж покращив свої житлові умови. На початку липня виконком Луцька затверджує рішення спільного засідання адміністрації і профкому прокуратури про надання новому прокурору п’ятикімнатної квартири.

Здогадайтеся де: по сусідству із керівниками УМВС у Волинській області Михайлом Лебедем та Олександром Справедливим. Щоправда, останні отримали свої помешкання на півроку пізніше від Андрія Гіля. На той момент Андрій Гіль мав трикімнатну квартиру на Київському майдані. Згідно з рішенням, він передав її малому підприємству «Турія».

Що цікаво, в останніх деклараціях про доходи Андрія Гіля задекларована квартира загальною площею 270 кв. м. Ймовірно, це саме те отримане від держави житло.

Отримав квадратні метри і прокурор міста Луцька Руслан Чернота. Відповідне рішення про надання чотирикімнатної квартири Русланові Черноті ухвалене наприкінці березня 2002 року.

Однак не лише високопоставлені працівники прокуратури отримали житло. Так, наприклад, у 2008 році квартиру в статусі гуртожитку виконкому отримав старший помічник прокурора міста Луцька Ігор Радзивилюк. За півроку квартира була виведена із складу гуртожитку.

Аналогічним чином вчинив і заступник прокурора міста Луцька Павло Романчук, який отримав квартиру в гуртожитку прокуратури у липні 2008-го, а вже в листопаді того ж року квартира виведена із складу гуртожитку.

Серед масиву документів ми знайшли і рішення міськвиконкому про затвердження рішення спільного засідання адміністрації і профкому прокуратури про надання трикімнатної квартири тодішньому працівнику прокуратури, який нині обіймає посаду заступника прокурора Волинської області Олександрові Сліпчуку. На той момент він був зареєстрований у гуртожитку на вулиці Потебні, а його сім’я проживала в приватизованій трикімнатній квартирі у Ковелі, де й починав свою прокурорську кар’єру Олександр Максимович.

Ще один цікавий момент: Олександр Сліпчук отримав колишню квартиру його начальника – Андрія Гіля, яку останній передав під час отримання п’ятикімнатного помешкання малому підприємству «Турія».

Як гуртожиток виконкому отримав квартиру на той момент старший слідчий прокуратури міста Луцька Ігор Юрін. Однокімнатну квартиру він отримав ще наприкінці 2009 року. Нагадаємо, що саме Ігор Юрін займався розслідуванням справи про перешкоджання діяльності журналісту порталу «Четверта влада» Маї Голуб у лютому минулого року під час представлення нового голови облдержадміністрації і не знайшов у ній перешкоджання журналісту.

Службову квартиру у центрі міста на проспекті Волі у 2011 році отримала помічник прокурора міста Луцька Елла Бордюженко. Про подальшу долю квартири житловою площею 16,2 кв. м. поки нічого не відомо. Зате відома доля чотирикімнатної квартири полковника юстиції, військового прокурора Луцького гарнізону Андрія Поліщука. Чималеньке помешкання йому виділили як службове у грудні 2005 року, а вже в вересні 2006 року квартира була виведена із службового житлового фонду.

Не потрапив до інфографіки, але заслуговує уваги й той факт, що однокімнатну квартиру в обласному центрі отримала і працівниця прокуратури Надія Решетник. За словами джерел ЧЕТВЕРТОЇ ВЛАДИ, Надія Решетник – це дружина брата колишнього прокурора міста Луцька Олексія Решетника. Жінка уже тривалий час працює в прокуратурі області і отримала квартиру в гуртожитку. Це помешкання у грудні 2008 року, коли прокурором міста був Олексій Решетник, вивели зі складу гуртожитку.

Разом з тим, були на Волині прокурори, які повертали відомче житло. Так вчинив прокурор Волинської області у 2002-2003 роках Олексій Баганець. Як йдеться в документах луцького міськвиконкому, прокурор на початку березня 2003 року отримав квартиру, гараж та підвальне приміщення, однак вже у травні, у зв’язку з переводом на роботу у Київ, це рішення скасували за заявою самого ж Олексія Баганця.

Службова квартира для спецслужби

Серед цілої маси невідомих імен співробітників управління Служби безпеки України у Волинській області, які отримували у 2002-2011 роках житло, нам вдалося відшукати кілька знайомих.

Схема надання житла тут така ж, як і в інших силових структурах: житлово-побутова комісія УСБУ у Волинській області вирішує, кому надати квартиру, а виконком міської ради затверджує його.Більшість керівників УСБУ в області, як і міліції та прокуратури, забезпечується службовим житлом, яке згодом приватизовує.

Так зробив і начальник управління СБУ в області у 2008-2010 роках Віктор Андрейчук, який отримав трикімнатну службову квартиру житловою площею 51,8 кв. м. у червні 2009 року, а вже у грудні того ж року вивів її із складу службового житла і, ймовірно, приватизував. Нині генерал-майор Віктор Андрейчук керує управлінням СБУ у Львівській області.

Так само вчинив і один із його попередників – керівник Волинського управління СБУ у 2002 – 2004 роках Віктор Козлов (у 2014 році Віктор Козлов був люстрований на посаді начальника Рівненського управління СБУ – ред.). У липні 2003 року високопосадовець отримав службову чотирикімнатну квартиру у самісінькому центрі міста – на вулиці Лесі Українки, житловою площею 68,7 кв. м. Менш ніж через півроку, перед самісіньким переведенням Віктора Козлова на аналогічну посаду в Херсонську область, в документах з’явилося рішення про виведення квартири із службового житлового фонду.

Що цікаво, прокуратура міста оскаржила таке рішення житлово-побутової комісії і міськвиконкому Луцька. Проте, як значиться в одному з документів від 27 травня 2004 року, розглянувши протест прокурора Луцька та заслухавши пояснення представника УСБУ у Волинській області, міськвиконком відмовився його виконувати.

А от наступник Віктора Козлова і попередник Віктора Андрейчука Борис Кондратюк свою трикімнатну квартиру отримав без будь-яких протестів з боку прокуратури. У листопаді 2004 року житлово-побутова комісія УСБУ у Волинській області вирішила надати своєму керівнику квартиру житловою площею 73,3 кв. м. Нині Борис Кондратюк працює радником голови Волинської обласної державної адміністрації Володимира Гунчика.

Варто згадати і про ще одного начальника управління на Волині – Олександра Бондаренка, який очолював його ще перед Віктором Козловим до 2002 року. Як і усі його наступники, Олександр Олександрович не відмовив собі в можливості покращити житлове становище. Під час роботи він отримав службову квартиру житловою площею 64,5 кв. м., яка вже після звільнення у березні 2003 року була виведена із службового житла.

Проте, квартири отримували не лише начальники управління, але й їх заступники. Як приклад –Віктор Уніга, який тривалий час працював заступником начальника управління СБУ в області, отримав у вересні 2009 року службову квартиру житловою площею 50,6 кв. м. на вулиці Чорновола у Луцьку. Це відображено і в його декларації про доходи за 2013 рік. У документі вказується загальна площа житла – 102 кв. м.

Отримали квартири і менш відомі працівники управління, як от Сергій Білінський, який працював керівником прес-групи УСБУ в області. Він отримав у 2006 році службову квартиру житловою площею 37,1 кв. м. Отримав службове житло і працівник управління із добре відомим в Луцьку прізвищем Мельникович, однак не Володимир, а Юрій Володимирович. Нагадаємо, що із 2010 до 2014 року з невеликою перервою управлінням СБУ в області керував Володимир Мельникович. Працівник управління Юрій Володимирович Мельникович отримав однокімнатну службову квартиру на початку 2008 року.

Отримав службове житло у Луцьку і нинішній начальник Нововолинського МРВ УСБУ у Волинській області Ігор Милогородський, щоправда у 2009 році. Чи були виведені із службового житла і приватизовані квартири Ігоря Милогородського, Юрія Мельниковича та Сергія Білінського – не відомо.

Чималенькі квартири отримали і ще двоє працівників управління СБУ в області Олександр Комшук та Анатолій Денисюк, однак посади цих осіб з’ясувати не вдалося. Із досвіду роботи із «квартирними рішеннями» міськвиконкому можемо стверджувати, що навряд чи квартири з житловою площею 58 кв. м. отримали рядові працівники управління.

Оквартирені судді

Протягом 2002-2011 років у Луцьку отримали квартири 17 суддів та одна працівниця суду. Ми ж звернули увагу на тих жерців правосуддя, які отримали від держави найбільші квартири.

Так, за рішенням спільного засідання адміністрації і житлово-побутової комісії Господарського суду Волинської області трикімнатна квартира житловою площею 51 кв. м. у лютому 2007 року була виділена судді Марії Гончар. Ймовірно саме ця квартира (загальна площа – 96,2 кв. м.) і вказана у декларації про доходи судді за 2013 рік. Суддя Марія Гончар на квартирному обліку перебувала з 1999 року.

Чималеньке помешкання отримала і суддя Луцького міськрайонного суду Валентина Пушкарчук. В березні того ж 2007 року їй виділили трикімнатну квартиру на вулиці Чорновола у Луцьку. Суддя перебувала на квартирному обліку також з 1999 року і оплатила частину вартості будівництва квартири у сумі 109 тисяч 338 гривень. В декларації про доходи судді за 2013 ріквказана єдина квартира загальною площею 85 кв. м. Ймовірно, це саме те помешкання.

У вересні 2008 року трикімнатну квартиру в будинку на вулиці Чорновола отримав і суддя Апеляційного суду Волинської області Григорій Бешта. Що цікаво, на квартирний облік суддю поставили за півтора року до цього. У декларації про доходи судді за 2012 рік задекларована одна квартира загальною площею 96,7 кв. м., а також чималий будинок, три земельних ділянки, садовий будинок, гараж, автомобіль і трактор.

У грудні 2006 року чотирикімнатну квартиру в будинку на тій же вулиці Чорновола отримав суддя Апеляційного суду області Сергій Расевич. На квартирному обліку Сергій Расевич перебував з 2002 року, а приїхав на Волинь із районного суду смт. Зарічне Рівненської області. Заповідомленнями ЗМІ, суддя Сергій Расевич помер у 2008 році під час риболовлі. Його дружина працює в Зарічненському районному суді на посаді секретаря судового засідання.

У тому ж будинку в грудні 2006 року чотирикімнатну квартиру житловою площею 48,1 кв. м. отримав ще один суддя Апеляційного суду Василь Подолюк. На квартирообліку ж суддя з’явився у лютому 2004 року.

Лише після рішення суду Луцький міськвиконком придбав за кошти бюджету і надав трикімнатну квартиру житловою площею 47,8 кв. м. ще одній судді Апеляційного суду Волинської області Лілії Шевчук.

Квартиру Лілії Шевчук як і більшості інших суддів надали з врахуванням додаткової житлової площі та відповідно до п. 8 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» і ст. 49 Житлового кодексу. Надлишок площі у близько 5 квадратних метрів Лілія Шевчук оплатила за власний рахунок (майже 14 тисяч гривень). На цей момент в родини судді уже була приватизована однокімнатна квартира у Луцьку.

Трикімнатну квартиру у вересні 2009 року за зверненням Територіального управління державної судової адміністрації у Волинській області надали і судді Луцького міськрайонного суду Світлані Крупінській. У декларації про доходи Світлани Крупінської за 2013 рік жодної квартири не вказано.

Трикімнатну квартиру в обмін на однокімнатну наприкінці 2004 року отримав суддя Господарського суду Волинської області Сергій Бондарєв. Так, житлова комісія суду надала жерцю правосуддя помешкання житловою площею 45,36 кв. м., а він звільнив однокімнатну квартиру, в якій проживав до цього. У декларації про доходи Сергія Бондарєва за 2013 рік вказана квартира загальною площею 82,9 кв. м.

Чотирикімнатну квартиру на проспекті Соборності отримав наприкінці 2007 року суддя Луцького міськрайонного суду Олег Ющук. Помешкання надали йому в користування також за зверненням Територіального управління державної судової адміністрації у Волинській області. На той момент в Олега Ющука уже була приватизована двокімнатна квартира у центрі міста. Цікаво, що в декларації судді за 2013 рік не задекларовано жодної квартири, а лише будинок у спільній із членами сім’ї власності.

Тоді ж наприкінці 2007 року отримала трикімнатну квартиру і суддя Апеляційного суду Волині Галина Силка. На той момент, згідно з рішенням міськвиконкому, суддя проживала у приватизованій трикімнатній квартирі в місті Ківерці.

Квартири військових і прикордонників

Забезпечення квартирами військових – одна з найбільших категорій осіб, які отримували житло у Луцьку протягом 2002-2011 років. Близько 24 відсотків сімей, яким були надані квадратні метри, – сім’ї військовослужбовців. Сюди входить і надання службового житла. Як і в інших категоріях, серед військових ми також відшукали чимало відомих раніше і нині осіб.

У травні 2003 року двокімнатну квартиру отримав колишній начальник Луцького гарнізону, полковник Борис Баранов. Житло в статусі службового військової частини А1416 йому надали в будинку на Київському майдані. Уже в жовтні 2004 року Борис Баранов вивів квартиру із складу службового фонду.

Таким же чином отримав квартиру і колишній начальник Луцької квартирно-експлуатаційної частини Юрій Максименко. Він встиг змінити дві службових квартири. Спочатку у листопаді 2002-го він отримав однокімнатну квартиру як головний інженер Луцької КЕЧ району. А в жовтні 2004 року, коли Юрій Максименко уже став начальником КЕЧ, йому виділили службову двокімнатну квартиру на вулиці Сухомлинського. Натомість першу однокімнатку його сім’я звільнила. Ще через рік, у грудні 2005-го, ця двокімнатна квартира була виведена із складу службового житла дружиною Юрія Максименка Наталією. Після Луцька полковник Юрій Максименко встиг попрацювати і начальником квартирно-експлуатаційного відділу Львова.

Забезпечений житлом і нинішній тимчасово виконувач обов’язків військового комісара Волинської області Роман Кулик. В червні 2006 року він отримав службову трикімнатну квартиру на вулиці Даньшина. Інформації про виведення її із складу службового фонду – немає.

А от багаторічний військовий комісар Луцького ОМВК Володимир Фірсов встиг і отримати службову квартиру і вивести її з відомчого фонду. Це він зробив упродовж 2008 року: у червні отримав двокімнатну квартиру, а в грудні уже вивів її з службового житлового фонду.

Отримав у Луцьку квартиру і нинішній командир Повітряного командування «Центр»— заступник командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенант Аркадій Вашутін. Щоправда, ще у далекому 2002 році. Тоді він був полковником в/ч А2406. Службову двокімнатну квартиру офіцер отримав у березні 2002 року, а вже в червні того ж року вивів її із службового житла.

Чималеньку квартиру від держави отримав і нинішній активіст «Правого сектору» Волині, військовий пенсіонер Аркадій Соломатін. Колишній військовий отримав чотирикімнатну квартиру на вулиці Сухомлинського у 2005 році. На квартирному обліку чоловік перебував з 1992 року.

Службову трикімнатну квартиру у 2008 році отримав і офіцер відділу обліково-призовної роботи обласного військкомату капітан Василь Матюк. Однак інформації про виведення її із відомчого фонду немає. Зате є така інформація про службову квартиру начальника Луцького прикордонного загону Олександра Рибака. Полковник встиг попрацювати на посаді менше року, а точніше – близько 8 місяців, проте свої квадратні метри отримав. У жовтні 2009 року Олександр Рибак отримав трикімнатну квартиру, а вже в лютому 2010 року, напередодні звільнення, вивів її із службового житлового фонду.

Двокімнатну квартиру у Луцьку отримав підполковник, колишній начальник відділу прикордонного контролю штабу Луцького прикордонного загону підполковник Михайло Котов. У вересні 2009-го йому надали житло, яке в травні 2010 року було виведене із службового житлового фонду. Нині, за інформацією ЗМІ, Михайло Котов отримав звання полковника і працює начальником Чернівецького прикордонного загону.

На початку 2006 року службову двокімнатну квартиру отримав колишній прес-секретар Луцького прикордонного загону, майор Богдан Козуб. Виводив із відомчого житлового фонду це помешкання у 2009 році уже підполковник запасу Богдан Козуб.